Видавничий проект Маузер

ЗМІ

АВТОРАМ антології двотисячників «Дві тонни» (пародії)

АВТОРАМ антології двотисячників «Дві тонни»

Анто-ложні віршування ваші –

Тонни дві розжованої каші

З концентратів різних, без смаку,

Звареної в спільнім казанку.

Аромати в ній – лише від хлорок,

Бо вода із водогінних рур...

Ольжичів, Маланюків чи Лорок,

Може, нам знайде наступний тур?..

НЕ ТИХ Б'ЄШ, ОЛЕЖЕ!

Я пройшов через усю залу і вмазав промовцю по пиці...

я встав, підійшов до нього, схопив однією рукою за

сорочку, іншою – за волосся, скинув його на підлогу

і почав бити голими ногами по голові...

Я ввімкнув гучніше музику

І порозбивав їм ліктями губи...

Олег Романенко, антологія «Дві тонни»

Із витримкою в тебе, друже,

Між нами кажучи, не дуже,

І маєш з нервами проблемищу велику:

Ледь щось тобі не так – одразу лупиш в пику.

Та інколи поводишся обачненько.

Чомусь нема того, Олеже, ні,

Щоб фейс підрихтувати Бузині,

Чи добре писка натовкти Табачнику...

ТОМУ Й НЕ ХОДИМО...

Людино з берега лівого,

Тепер по воді не ходять...

Катерина Калитко, антологія «Дві тонни»

Народе мій із берегів обох,

Ходити по воді теперки важко,

Бо котрий рік не замерзають Бог*,

Дніпро, Дністер, Сула, Оріль, Мурашка...

* Давня назва Південного Бугу, до якої, гадаю, нам варто повернутися.

АРТЕМОВА КАТАСТРОФА

Ти набереш мене ти викличеш мене аби я

засвітив тобі своїм помаранчевим сіменсом...

але у мене сідає батарея ало чуєш у мене

розряджається батарея ало твій голос зникає

я тебе не чую моя батарея вмирає...

чуєш як розряджається моя батарея

як вмирає моя

батаре

я...

Артем Антонюк, антологія «Дві тонни»

Тайфуни, цунамі, смерчі...

Печалюсь, жалкую про те я.

Але, наче подих смерті:

Сідає моя батарея!

А в парі із нею, власне,

І сіменс мій бідний гасне.

Жах охопив душу,

Серце затис в обценьки...

Цю новину мушу

Донести до милої, неньки,

І, як літерат порядний,

Зверлібрити строф кілька...

Та пристрій згубив зарядний,

І виписалась кульківка...

На фоні таких катастроф хіба до складання

стро

ф?..

ПИША... ГАННУСЕНЬКО, ТОБО...

я не повім вам чорне з мого щоденни...

...К. землеміром не був і не бачив абсур...

Анна Малігон, антологія «Дві тонни»

Не переспі.., не епіго... Вел...

Хлєбні.., Гриця Гайово...

Поетка юна Маліго...

Пиша.... і раді... нас огорту..:

Ввійшла Аниче... у когорту.

БОГ БАЧИТЬ НАС СВОЇМИ ДІТЬМИ

Кущ кропиви у серці. Ми ж сильними

Мусимо — бути — рабами Божими...

Тетяна Винник, «Сад Гетсиманський»

Коли розігнутись, Тетянко, зможемо,

В серцях закарбуєм РАсина кредо:

Достатньо набулись рабами Божими,

Отець наш не має в рабах потреби?!

ЮЛИНА МУХА

у мене муха жила що відповідала

на телефонні дзвінки

блискуча сукенка й панчохи зелені були

у неї у тої мухи

і мчала вона щодуху на кухню

коли розрізали палкі кавуни

і дині тріскали соком серпневим

на стіл на вікно на шпалери...

Юля Стахівська, антологія «Дві тонни»

Стачило в Юлі таланту і духу,

Щоб оспівати, звеличити Муху.

Муха героєм постала у неї –

Непродуктивна, погана ідея.

Ми ж зауважим відверто, одразу:

Мухи розносять всіляку заразу,

Втягують люд у хвороб кабалу...

Краще звелич трудівницю-бджолу.

І взагалі, щоб писать до пуття –

Більше крутися в окропі життя...

НЕ ПРИДУРЮЙСЯ!

Я залізу на пеньок і поскачу!

Дурка плаче по мені, дурка плаче!

Артем Захарченко, антологія «Дві тонни»

Це, Артеме, знає всяк, навіть курка,

Той, хто каже, що по нім плаче дурка,

Сам же має дві в/о, різні лахи –

Негодящий контингент для Глевахи.

Не скачи межи беріз чи одвірки,

Там у залік не ідуть і дві збірки...

Важко у громаді жить, придуренній наче.

В дурку все ж не поспішай,

хай вона поплаче...

РЕТРОГРАД

народитися під колючою шкіркою каштану

так само безглуздо

як народитися хлопчиком...

Олена Пашук, антологія «Дві тонни»

З'явитись хлопчиком на білий світ осей –

Яка ганьба для роду і для нації!

Та ретроград замшілий, фарисей

Так, мабуть, вже й лишусь

в цій непрестижній номінації...

ПОПРИ ЗАГРОЗУ ВАРИКОЗУ...

Коли ти так дивишся в'їдливо

в мене, в мою варикозну любов,

я хочу сказати, що в мене нічого немає. Окрім

вивихів у голові. Окрім віршів цих

документальних, немов сутінки під очима, що їх

оператор знімає...

Софія Сітало, антологія «Дві тонни»

Відкиньте думи в'їдливі, сумні,

удаючи бідненьку, безборонну:

є збірка віршів не на «Паркані»*,

є вклад у антологію «двохтонну»...

Для Ваших літ – не так уже і мало.

Тож вище носа й голову, Сітало,

втішайтеся життям, попри загрозу

у майбутті далекім варикозу.

* Мистецька формація, лідером якої є поетка

СТРОНҐОВСЬКОМУ

з маленької літери, без імені, як, викаблучуючись,

величає себе автор збірки «Глибоковроті»,

співавтор антології «Дві тонни»

всі ці довбані фільми жахів

сюжети котрі формуються

нарівні спинного мозку

і на тому самому рівні сприймаються...

Не довбаний на західний манер модерн,

Не лахи секондхендівські на слупі –

доробок ваш. Очікуєм тепер

новий шедевр – «Глибокодужевдупі»...

Коваль С. В. Неукоськаний пегас: Пародії, епіграми - Київ: Видавництво Сергія Пантюка, 2008. - 64 с.

Рубрики

[рецензії]
[книги]
[реклама]
[піар]
[виступи]

ЗМІ

АВТОРАМ антології двотисячників «Дві тонни» (пародії)

Рубрики

Список статей